На дворі був далекий 2018 рік, в компанії нас працювало всього 8 осіб. Ми росли як на дріжджах: тільки-тільки обзавелися аккаунт-менеджером, приходили нові проекти. Всі співробітники були з України і нам шалено хотілося зібратися і побачити одне одного наживо.
Ми могли поїхати в будь-яке місто і нам було складно вибрати щось одне. Визначитися допоміг наш технічний директор Влад Скляр, який за сімейними обставинами був змушений залишатися вдома. Засмучувалися ми недовго, буквально за 5 хвилин ми одноголосно вирішили, що якщо гора не йде до Магомета, то Магомет іде до гори. Ось так, в гонці міст між Києвом, Бердянськом та Одесою раптово перемогла Полтава.
Їхали всі з різних кінців України: з Харкова, Херсона, Кривого Рогу. Підгадати так, щоб всі приїхали в один час було неможливо. Колеги з південної частини України приїхали перші, Влад зустрів їх і повів гуляти по полтавським вуличках в очікуванні харків’ян.
Коли всі були в зборі, ми залишили речі в заздалегідь заброньованому будинку і відправилися вивчати пам’ятки Полтави.
З першого дня найбільше нам запам’яталася Біла альтанка – головний символ Полтави.
Ротонда представляє собою напівкруглу колонаду, розташовану на Івановій горі.
Вразила нас, до речі, не так сама арка, скільки вид, що відкривається з оглядового майданчика. Саме там ми зробили наші перші в історії колективні фото. До речі, з цього корпоративу почав старт своєї кар’єри івент-менеджер Владислав Поляков, син однієї зі співробітниць.
pervaya-vstrecha-poltava-5
pervaya-vstrecha-poltava-6
pervaya-vstrecha-poltava-7
А по дорозі до альтанки ми побачили ще одну визначну пам’ятку – пам’ятник галушкам. Так-так, саме їм.
Відпочивши на ротонді і нафотографувавшись вдосталь, ми потихеньку пішли до нашого дому. Йшли ми пішки, абсолютно нехтуючи можливістю використовувати транспорт. Всі дико втомилися, але це не завадило ввечері насмажити шашликів і добре поспілкуватися.
На другий день ми хотіли відвідати два дуже цікавих місця: музей авіації та космонавтики і музей важкої бомбардувальної авіації. Ці пам’ятки розташовані дуже близько, що сильно спрощувало завдання. За доброю традицією, транспортом ми користувалися мало, більшу частину шляху до музею ми подужали пішки.
Музей зустрів нас доглянутою алеєю з експонатами військової техніки і бюстами видатних в авіації полтавчан. Найбільше нас затримав вертоліт, в якому кожному обов’язково потрібно було сфотографуватися.
pervaya-vstrecha-poltava-10
pervaya-vstrecha-poltava-9
pervaya-vstrecha-poltava-11
pervaya-vstrecha-poltava-12
Після того як ми хвилин 20 гуляли по алеї, розглядаючи техніку, снаряди та інші експонати, за нами приїхав старий УАЗик, щоб відвезти нас на полігон зі справжніми монстрами авіації.
Але це все квіточки, порівняно з враженнями, які ми отримали на полігоні. На ньому було представлено близько 20 справжніх літаків. Гігантських військових літаків.
pervaya-vstrecha-poltava-13
pervaya-vstrecha-poltava-14
pervaya-vstrecha-poltava-15
pervaya-vstrecha-poltava-16
В деякі можна було зайти і посидіти на місці пілота, походити по салону. Загалом, краще просто подивіться як це було.
pervaya-vstrecha-poltava-19
pervaya-vstrecha-poltava-20
pervaya-vstrecha-poltava-17
pervaya-vstrecha-poltava-18
Це було так здорово, що ми ледве встигли надивитися на все до закриття полігону. Після, нас відвезли в музей авіації і космонавтики. Там ми послухали екскурсію і подивилися на представлені експонати. Враження від полігону було складно перебити, але у екскурсовода вийшло. Ми з великим інтересом слухали історію кожного експоната. З музею у нас теж залишилися фотографії на пам’ять.
pervaya-vstrecha-poltava-21
pervaya-vstrecha-poltava-22
На третій день у нас вже не було ніяких грандіозних планів. Прибрати за собою, зібратися і потихеньку проводжати колег і відправлятися додому. Ми здали будинок і вирушили на вокзал. Так закінчився наш перший, але далеко не останній в історії компанії корпоратив.
